Вітаю Вас Гість!
П`ятниця, 18.08.2017, 00:21
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Глиняни на карті України

hl3

Категорії розділу

про Глиняни [4]
статті та події про Глиняни
Інші [4]
Історія міста [17]
Історія Глинян: історичні факти та події

Анекдот

  Наше опитування

Чи хотіли б Ви додати якусь свою інформацію на сайт
Всього відповідей: 44

Тільки українська!

Статистика




Яндекс цитирования

Форма входу

  Нове на сайті

Випадкове фото

  Пошук

Підкажи нам ...

Якщо у Вас є пропозиції щодо розміщення нових розділів чи доповнення існуючих, обов'язково напишіть про це у розділі Зворотній зв'язок.

  Погода в Глинянах

Каталог статей

Головна » Статті » Історія міста

Нова німецька окупація

1941 року, коли німці розпочали війну з совєтами і швидко зайняли Глиняни, я сам повернувся додому з німецької зони Польщі, бо дружина померла у Ліцманштадті (Лодзі). На моїй фабриці «господарили» колишні мої працівники Дорко Шурко та Іван Яцишин. Я звер­нувсь до німецької влади і дістав право керувати фабри­кою, з винагородою в 500 нім. марок місячно. Справу звороту коштів на власність відклали нові окупанти на пізніше. Фабрика фактично, не працювала; готові ви­роби купували німці, повертаючись із позицій. Управ­ління підприємством я передав синові Володимирові, а сам осівся на своєму хуторі, за три кілометри від фабрики.

У місті  в той час бурмістром був Зенон Туз, війтом збірної громади Олесь Ґалан; у станиці поліції служили українці, хто був комендантом - не пам'ятаю. Началь­ником суду був Степан Дичок, нотарем Степан Сахно. Була заснована промислова школа, директором якої при­значили Володимира Гаврилюка. 4-клясна народна шко­ла працювала як звичайно, не було в ній тільки жидів­ських дітей. Підприємства провадили: пивоварню - І. Вовк, мішаний склеп - Андрій Оленський; склеп мали Стефанія Туз і Андрій Шульга, із шкірою, горілкою, цигарками та ін. товарами, призначеними для рільників за здані контингенти збіжжя для німецького війська.

Жиди, які не встигли утекти з советськими військами, сиділи по своїх хатах. Поблизу Глинян, у селі Куровичі, на фільварку закватирувались ґестапівці і звідти ря­дили глинянськими жидами. Вони створили «Юденрат» із семи жидів, на чолі з Ароном Гохберґом. Юденрат був відповідальним за всіх жидів і за виконання наказів Ґестапа, яке перш за все хотіло награбувати дорогоцін­ностей і дорогих речей, як футра і т. п. Майже щоранку приїжджали 3-4 ґестапівці і жадали дати їм стільки-то золота. Юденрат кидався поміж жидів і постачав вима­гану кількість, надіючись, що вже задовольнив ворога. Іншого дня приїхали ґестапівці і забрали 25 людей до праці на шляху. Але увечорі вернулись із праці менше чим половина. На запит Юденрату, де решта, - довіда­лись, що їх убили ґестапівці. Чорна розпука огорнула жидів. Знову приїздили з ґестапа й вимагали стільки і стільки золота, брилянтів... Юденрат не зміг уже того добра зібрати й повідомив про це ґестапівців. Ті кинули голову Юденрату на стіл і били його палицями аж до непритомности. Потім били другого, і так всіх семеро натерпілись; забрали 20 осіб до роботи і пішли, попере­дивши, що завтра прийдуть і даний вранці наказ мусить бути виконаний. Жиди радились, плакали, вкінці таки зібрали бажаний викуп. Другого дня ґестапо забрало той нужденний викуп, а при тому й кільканадцятьох робіт­ників, з яких знову половина не повернулась додому. Розповідав мій син Володимир, що одного разу заїхав, у справах, пов'язаних із фабрикою, до ґестапо в Куровичах, і бачив, як шеф через відчинене вікно з машинового   кріса   стріляв   жидів,   приведених   на   роботу. Ск:льки їх впало трупом, того не бачив, бо не мав серця приглядатись   до   тієї   нелюдської   оргії.   Стріляючи, «герренфольківський»   садист промовляв,  що коли  не вбє кількох жидів то йому не смакує сніданок... І отак чи не кожного дня приїжджали ґестапівці до Глинян, жадали свіжого викупу, а якщо жиди не мали що більше давати, били членів Юденрату, починаючи від голови Арона Гохберґа.

У місті був також уряд праці («Арбайтсамт»), на чолі з М. Мандельбавмом, румунським жидом, якого німці толерували. Його завданням було виловлювати україн­ців і відсилати до праці в Німеччині, а також постачати жидівських робітників до «ліґеншафтів» у Розворянах і Задвір'ї. Він обіцяв і мені приділити робітників-жидів, якщо того зажадаю. За порозумінням з ним, прибули до мене 20 жидів і просились прийняти їх на працю. Я робітників не потребував, бо мав фахових робітників, але задля людяности прийняв їх і давав кожному пів­літри молока, одну восьму частину чималого господар­ського хліба та по 20 пфенігів (центів) за годину праці. Таку ставку за годину праці для жидів визначив ні­мецький уряд. Мої жидівські робітники були щасливими і вдячними за шматок хліба і півкварти молока; гроші ж їх не цікавили.

Під осінь 1941 року ґестапо наказало всіх ще живих, пограбованих і вимучених, жидів перетранспортувати до міста Бузька. Як відбувався той «транспорт», не знаю, бо не ходив дивитись на ту трагедію.

Життя українців проходило більш-менш нормально. У неділі народ був навіть веселий. Ми ще мали якусь надію на свою державу. Коли ж під Сталінградом ні­мецька армія зазнала поразки, і в нас сталися зміни. Доти не було в Глинянах чи в околиці німецького вій­ська, ні поліції, лише від часу до часу приїздив поліцист до української станиці поліції. Тепер приїздили і кварти­рували в місті чималі військові частини. Затримавсь у Глинянах і невеликий відділ війська, з яких 10 вояків (молодих  студентів). Вони  познайомились  із  нашими студентами і вечорами сходилися на розмови. Раз прий­мали наші німців, а другим разом - німці наших. Однак, українська молодь, а радше підпільники, зайняли во­роже становище супроти німців, і, де могли, вчиняли саботажі. Так у Глинянах хтось убив німецького вояка. Після цього випадку малі німецькі відділи, які повер­тались із фронту, переходили через місто із відбезпеченою зброєю в руках.



Джерело: http://М.Хамула: Спогади українського промисловця – організатора килимарства в Західній Україні, "Глиняни місто моїх килимів"
Категорія: Історія міста | Додав: hlynyany (20.07.2009)
Переглядів: 1053 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: