У старенькому, понад 500-літньому дерев’яному храмі у Глинянах був запрестольний, всіма призабутий образ розп’яття. Через довгий вік образ був цілковито темним, почорнілим та ледве помітним. Церква мала бути розібрана, а образ – знищений. Та, немов протест спробі знищення цього храму, в чудесний надприродний спосіб образ відновився. Саме на святвечір перед Різдвом Христовим у 1936 р. маленькі діти побачили через вікно вогник у церкві. Образ горів ясним світлом і змінювався: раз ясніше, раз темніше. Упродовж кількох днів він став зовсім, як новий. Тло, давніше чорне, тепер мальоване, а кров Христа, що спливала із ран Христових, червона, як пурпурова. Образ блистить на цілий храм і на тлі старих мальовидів старого іконостасу та інших ікон набирає ясніших прикмет надприродності.

Сьогодні відправи тут проводяться практично щодня і завжди на вулиці біля церкви можна побачити чимало автомобілів. Тризрубна одноверха святиня, розташована у центральній частині селища, на вул.Шевченка. Її ввважають однією з найстаріших дерев'яних церков Галичини, адже походить з кінця XIV - початку XV ст. Є версія, що таких храмів у світі збереглося всього шість: два - в Україні (в Глинянах та на Закарпатті), два - у Польщі, один - у Чехії і ще один - в Угорщині. Кажуть, сюди приходив помолитися за щасливу долю українського народу гетьман Іван Мазепа, а два старезні ясени на подвір'ї посадив сам Богдан Хмельницький.