|
про Глиняни
[4]
статті та події про Глиняни
|
Інші [4] |
Історія міста
[17]
Історія Глинян: історичні факти та події
|
Головна » Статті » Історія міста |
В давні часи в Глинянах було 10 малих жидівських банків, котрі брали з міщан і селян лихварські відсотки, через що мешканці дедалі, то більше потрапляли в борги. Аж у 1880 р. новоприбулий парох о. Филимон Решетилович, на парохії Св. Миколая в Глинянах, в порозумінні з місцевим власником фільварку графом Потуліцьким, заснував український банк під фірмою «Товариство Задаткове» («Руський банк»). Початкову працю провадили в будинку приходства церкви Св. Миколая. Позики давали на законних відсотках, і тому діяльність банку дуже швидко розвивалась. Через кілька років збудували великий мурований дім, у якому, крім банкових бюр, була чимала заля для аматорських вистав і концертів. З часом головним директором підприємства став Андрій Балтарович, зять засновника банку о. Решетиловича; то був свідомий українець, хоча тесть, о. Решетилович, тримався староруських поглядів. Молодий директор виявив велику енергію і розбудував банк до таких розмірів, що перед початком Першої світової війни банк поширив діяльн:сть не лиш на свій повіт, а й на сусідні. В ньому, напр., позичали кандидати на послів до парляменту або сейму, які потребували готівки на передвиборчу агітацію. Але в 1914 р. вивезено А. Балтаровича до Росії, воєнні дії спричинили девальвацію грошей, тож банк мусів припинити діяльн:сть. 1918 року, коли Андрій Балтарович повернувсь із Росії, він знову відчинив банк, однак, тоді не давали позичок, обмежуючись до стягання девальваційних боргів. Коли ж у 1921 р. помер Андрій Балтарович, а за ним і головний книговод Ефроїм Кац, діловодство в банку цілковито припинилось, банком ніхто не цікавивсь. Єдиним членом, який практично поцікавився долею банку, був автор цих спогадів – Михайло Хамула. За допомогою Сави Буцманюка (тоді він працював помічником в адвокатській канцелярії д-ра Рибака) переглянено книгу членів Т-ва. Стверджено, що членів-українців є в ньому менше від інших національностей, тож загрожувала небезпека, що при ліквідації дім перейде в чужі (жидівські) руки. Звернулись до Ревізійного Союзу у Львові, і звідти порадили, щоб усі члени Товариства доповнили свої уділи до повної квоти (25 золотих австр.), а потім скликати загальні збори Т-ва. За законом, при ліквідаційних зборах кожного т-ва право голосу мали тільки ті члени, які вплатили повний уділ. Було швидко повідомлено всіх членів-українців, втаємничено їх в суть справи, і так приоготувались до загальних зборів. Варто додати, що члени-українці радо доповнили свої уділи, тим більше, що тоді не було важко роздобути здевальованого гроша. На таким шляхом скликаних ліквідаційних загальних зборах змінено назву фірми з «Товариства Задаткового» на «Українбанк». У голосуванні взяли участь тільки українці, бо вони мали заплачені повні уділи. Інші члени, особливо жиди, зорієнтувавшись у сприті українців, висловили своє невдоволення, але справа була вирішена. Вибрано нову управу в особах о. Павла Бачинського і д-ра Миколи Рибака. Однак, Українбанк ще не діяв. У будинку Українбанку, в одній із кімнат, примістили споживчу кооперативу, засновану з ініціативи мґ-ра Степана Дичка в 1922 р., а дві інші кімнати зайняв під адвокатську канцелярію юрист д-р Микола Рибак. Через два роки кооперативу, що її вміло провадив Юліян Галан (з невідомих причин відібрав собі життя) перенесли з Українбанку у відремонтований «Народний Дім», а у звільненій кімнаті було відкрито аґенди Українбанку. Розпочали збирати борги, які були зде-вальвовані і тому становили малу вартість. З того скористались боржники, бо за позичені колись чималі гроші сплачували безвартісною «валютою». Стягання боргів доручили Пилипові Волошинові, колишньому урядовцеві фірми М. Хамули. Незадовго по тому помер П. Волошин, і дальше діловодство вела Галина Дмишко. В 1936 році ввійшов до Управи Юліян Заблоцький, - він з успіхом провадив справи Українбанку аж до часу його арешту поляками, себто до вересня 1939 р. Після арешту дир. Ю. Заблоцького, банк вела Марія Піхурко, спільно з О. Шульгою, дружиною директора Районової Молочарні Дмитра Шульги. Обидві жінки провадили справи банку в часі німецької окупації. | |
Категорія: Історія міста | Додав: hlynyany (17.11.2009) | |
Переглядів: 1448 | Коментарі: 3 | Рейтинг: 0.0/0 | |
Всього коментарів: 0 | |