Вітаю Вас Гість!
Субота, 21.10.2017, 17:06
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Меню сайту

Глиняни на карті України

hl3

Категорії розділу

про Глиняни [4]
статті та події про Глиняни
Інші [4]
Історія міста [17]
Історія Глинян: історичні факти та події

Анекдот

  Наше опитування

Чи були Ви у Глинянах
Всього відповідей: 248

Тільки українська!

Статистика




Яндекс цитирования

Форма входу

  Нове на сайті

Випадкове фото

  Пошук

Підкажи нам ...

Якщо у Вас є пропозиції щодо розміщення нових розділів чи доповнення існуючих, обов'язково напишіть про це у розділі Зворотній зв'язок.

  Погода в Глинянах

Каталог статей

Головна » Статті » Історія міста

У категорії матеріалів: 17
Показано матеріалів: 11-17
Сторінки: « 1 2

Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам
Першого листопада увечері А. Балтарович зібрав кількох своїх військовиків, які уникали служби в чу­жій австрійській армії. Між ними був найстарший за вій­ськовим рангом десятник Федь Савчак, і послав їх посадник до місцевої поліції для перебрання влади. Командант поліції п. Пузьо (поляк) не чинив спротиву. Він заявив, що підчиняється українській владі, хоче працю­вати для Української Держави і буде виконувати чесно й солідно доручені обов'язки.
Історія міста | Переглядів: 573 | Додав: hlynyany | Дата: 15.07.2009 | Коментарі (0)

У червні 1915 р. повернулись австрійсько-німецькі війська до Глинян. Посадника Павла Кулицького за­арештували, а на його місце призначили Григорія Туза, пенсіонера, колишнього австрійського коменданта жан­дармерії. Після слідства військовий суд визнав винним Павла Кулицького в тому, що він кинув на землю порт­рет цісаря Франца Йосифа і повиривав паперові  «очі» цісаря. За це військовий суд. засудив Кулицького на кару смерти повішення, що й виконали негайно на міському ринку.
Історія міста | Переглядів: 632 | Додав: hlynyany | Дата: 15.07.2009 | Коментарі (0)

Перед Першою світовою війною, в 1911 р., за офіційними списками Львівської греко-католицької Митрополичої Єпархії, у Глинянах жили 4835 осіб, з того було греко-католиків і 3142 (65%), римо-като-ликів 555 (10%) і жидів — 1142 (25%). Серед населення не було жодних агресивних виступів одних проти других. Іноді траплялись непорозуміння між так зв. москво¬філами і українцями, та й то лише під час виборів.
Загально беручи, місто мало суто український характтер, тим більше, що в магістраті все провадилось у мові й письмі, по-українськи (єдина місцевість у всій колиш¬ній Галичині, що зберегла цей привілей). Як міщани, так і жиди говорили по-українському.
Українці вели перед в кожній ділянці життя. Місто мало три церкви - дві мурованих, та одну дерев'яну, що мала понад 300 літ. Саме в ній сталося чудо (відновився образ), про що розповідь далі. Був також римо-католицькій костел, жиди мали свою божницю. Крім того, у Глинянах була захоронка СС. Служебниць і українська народна чотириклясна школа. Поляки мали свою школу - Т-во Школи Людовей, а жиди так зв. «Барона Гірша».
З українських культурних установ діяли філія «Просвіти», читальня «Просвіти» і аматорський гурток, який часто давав вистави та концерти. Товариство «Народний Дім» лише розбудовувалось і ще не проявляло жодної діяльности. Була також читальня «ім. Качковського», яку підтримував колишній царох-москвофіл о. Филимон Решетилович.
Історія міста | Переглядів: 898 | Додав: hlynyany | Дата: 10.07.2009 | Коментарі (0)

Після першого розбору Польщі, в 1772 р. Галичина, в тому і Глиняни, перейшла під владу Австрії. Хоч Австрія була значно краще розвинена економічно, ніж Польща, Відень не дбав про розбудову новонабутої провінції. В новій політичній ситуації значення Глинян, як адміністративного, оборонного й господарського осередку, ще більше занепадає. Шлях із Львова на схід, колись так важливий, тепер, при відкритій довгій границі Галичини від півночі та північного сходу, не являє вже вартості; при новій воєнній техніці не потрібними стають оборонні вали. Коли ж у періоді прокладання битих шляхів, а потім і залізниць, в Галичині вирішували в першу чергу стратегічні моменти, то Глиняни опинились поза системою важливіших шляхів, що мало вирішальний вплив на припинення розвитку міста. За 148 років австрійської адміністрації в Галичині місто майже не змінилось.
Історія міста | Переглядів: 706 | Додав: hlynyany | Дата: 02.06.2009 | Коментарі (0)

У середині XIV-го ст. Галичину захопив польський король Казимир, на спілку з угорським королем Людвиком, і трохи згодом почав заводити нові польські порядки. З кінцем того сторіччя, Як з Тарнова, воєвода сандимірський і староста земель руських (себто українських), надав Глинянам Магдебурзьке право. Війтом він призначив Петра Сіделя (можна припустити, що сучасна назва «Вітівщина» походить від посілостей колишніх війтів), а місто наділив землями, луками та лісом. Король Ягайло підтвердив ці надання документом з 12 травня 1387 року, звільнивши міщан на 16 років від будь-яких данин. Отож Глиняни стали містом на магдебурзькім праві дуже скоро, раніше від Золочева (1441), Тернополя (1540), Бродів (1584). Перша відома грамота про наділення українських городів магдебурзьким правом походить з 1339 р., її видав для Ся нока князь Юрій Болеслав Тройденович. Глиняни були формально визняні містом рівно через 60 років згодом.
Історія міста | Переглядів: 1278 | Додав: hlynyany | Дата: 02.06.2009 | Коментарі (1)

Після прилучення західноукраїнських земель до Київської Русі Глиняни опинились на вижливому тоді шляху, що вів зі сходу на захід (на лінії нинішніх міст: Золочів, Львів, Перемишль). Тим  шляхом напевно проходили війська князя Володимира Великого на захід, але згодом ним ішли й поляки в походах на Київ. У державній системі Київсько Русі околиці ГЛиняни  напевно мали оборонне  значення, яке зросло ще більше після виділення Галичнини в окреме удільне князівство 1084р. Околиця Глинян була граниною смугою між Галичиною в Волинню та, одночасно, воротами для походів київських та волинських князів проти галицьких (Ростиславичів), які засіли в Перемишлі, Звенигороді й Теребовлі.

Історія міста | Переглядів: 1213 | Додав: hlynyany | Дата: 11.05.2009 | Коментарі (0)

Початок поселення на терені Глинян сягає в глибоку давнину. Археологічні дослідження, здійснені в 1913р., а потім у 1920 і 1924 рр., виявили, що людські стоянки були тут ще в пізньому палеоліті, приблизно 13-40 тисяч років тому. В урочищі діброва, на місці старої цегельні (до війни цегельня Заблоцького), були знайдені такі знаряддя праці давніх людей, як кременні скребки, різці, сокири, сліди попелищ, також  рештки кісток мамунта (зуби  ребра). Тож на цьому терені було одно з найдавніших поселень.

Історія міста | Переглядів: 840 | Додав: hlynyany | Дата: 11.05.2009 | Коментарі (0)

1-10 11-17